Коли говорять про розробку сайту, уявляють дизайн, верстку, код і момент, коли нова сторінка нарешті відкривається за потрібною адресою. Насправді до цього команда вже мала б виконати чималу частину роботи.
Потрібно зрозуміти, навіщо бізнесу новий ресурс, хто ним користуватиметься, що люди мають там знайти і яку дію виконати. Потім ці відповіді перетворюються на структуру, контент, прототип, функціональні вимоги. І тільки тоді починається власне технічна реалізація.
Саме тому два сайти приблизно однакового розміру можуть мати зовсім різні строки й бюджет. Один — п'ять інформаційних сторінок і форма звернення. Другий зовні теж виглядає досить компактно, але за формою стоять CRM, автоматичні повідомлення, різні сценарії для користувачів і кілька інтеграцій.
Що раніше команда бачить усю картину, то менше неприємних сюрпризів виникає посеред роботи.
Нижче — дев'ять етапів, через які варто пройти, щоб розробка сайту не перетворилася на нескінченну чергу правок, уточнень і рішень, які мали бути прийняті ще на старті.
Крок 1: Визначення цілей сайту
«Нам потрібен новий сайт» — це ще не задача.
Навіть уточнення «хочемо сучасний сайт компанії» не надто допомагає. Сучасний — це яким має бути дизайн. А що він повинен робити?
Для одного бізнесу відповідь звучатиме так: приводити заявки з Google. Для іншого — продавати без участі менеджера. Третьому потрібно добре пояснювати складний продукт, тому що потенційний клієнт перед розмовою з відділом продажу витрачає кілька днів на порівняння рішень.
Від цього залежить буквально все.
Якщо сайт має генерувати звернення, потрібні зрозумілі сторінки послуг, сильні CTA, форми, телефонія, аналітика. Якщо це магазин — додаються каталог, кошик, оплата, доставка та робота із залишками. Для сервісу можуть знадобитися реєстрація, особистий кабінет і різні рівні доступу.
Інколи цілей кілька. Це нормально.
Наприклад, для клініки основною дією буде запис на прийом, але паралельно сайт може залучати пошуковий трафік на сторінки захворювань, знайомити з лікарями та відповідати на питання, які пацієнти зазвичай ставлять адміністратору телефоном.
Корисно одразу розділити цілі на головні й допоміжні. Тоді команда розуміє, що справді має пріоритет.
Ще одна річ, про яку часто згадують запізно, — плани бізнесу. Якщо за пів року має з'явитися друга мовна версія, через рік — каталог, а потім особистий кабінет, це важливо знати до того, як обрана технологія та сформована архітектура.
Не обов'язково реалізовувати все одразу. Але не варто будувати перший поверх так, наче другого точно ніколи не буде.
Крок 2: Аналіз цільової аудиторії
Сайт легко спроєктувати під себе. Саме тому цього краще не робити.
Власник бізнесу добре знає продукт, дизайнер бачить його вже після кількох зустрічей із командою, маркетолог орієнтується в термінах. Людина, яка вперше прийшла з Google або реклами, може не знати нічого з цього.
І тут виникає проста різниця.
Компанія думає категоріями своїх відділів, послуг і внутрішніх назв. Клієнт — своєю проблемою.
Для медичного центру структура може бути побудована за спеціальностями: неврологія, ортопедія, ревматологія. Пацієнт водночас шукає «болить спина», «оніміли пальці» або «до якого лікаря йти з мігренню».
У B2B теж не все однозначно. Одну й ту саму сторінку можуть читати технічний спеціаліст, керівник відділу та власник компанії. Першого цікавить інтеграція, другого — процес роботи, третього — строки й економічний результат.
Це не означає, що потрібно створювати окремий сайт для кожного. Але інформація має бути організована так, щоб різні користувачі швидко знаходили своє.
Визначення демографії
Вік, географія, мова, професія та пристрої — корисні орієнтири, але ними аналіз аудиторії не закінчується.
У деяких проєктах демографія справді багато що змінює. Якщо більшість клієнтів користується смартфонами, мобільний сценарій не можна залишати на етап «потім адаптуємо». Для міжнародного бізнесу потрібно заздалегідь визначити логіку мовних версій, регіонального контенту, валют і контактів.
У B2B цікавішою за вік часто стає роль людини у прийнятті рішення.
Спеціаліст може почати пошук, керівник — обрати кілька варіантів, а фінальне погодження залишиться за директором. Сайт має дати аргументи кожному з них.
Тому сухого портрета на кшталт «чоловік, 35–50 років, Київ» зазвичай замало.
Аналіз потреб і бажань
Найкорисніше питання про аудиторію звучить простіше: що людина прийшла сюди зробити?
Після цього з'являються уточнення.
Що вона вже знає? Що хоче перевірити? Що її зупиняє? З якими альтернативами порівнює нашу пропозицію?
Відповіді краще шукати не лише на стратегічних сесіях.
Є пошукові запити. Є листування з клієнтами. Є записи дзвінків. Є менеджери, які десять разів на день пояснюють ті самі речі.
Це дуже цінний матеріал для майбутнього сайту.
Якщо люди постійно питають про строки — їх потрібно пояснити. Якщо не розуміють, чим відрізняються дві послуги, варто переглянути їх подачу. Якщо всі телефонують тільки для того, щоб дізнатися ціну доставки, можливо, відповідь захована занадто далеко.
Хороший сайт частину таких питань знімає ще до першого контакту з компанією.
Крок 3: Розробка контент-стратегії
Текст, який згадали додати за два дні до запуску, майже завжди створює проблеми.
Дизайн уже намальований. Блоки мають конкретну висоту. Для однієї послуги з'ясовується, що двох абзаців недостатньо, а для іншої потрібно вигадувати зайвий текст, бо макет передбачає ще три секції.
Тому хоча б структура контенту має з'явитися раніше.
Спочатку визначають набір сторінок. Наприклад:
-
головна;
-
окремі послуги;
-
про компанію;
-
команда;
-
кейси;
-
блог;
-
FAQ;
-
контакти.
Для магазину додадуться категорії, підкатегорії, товарні сторінки, інформація про оплату й доставку. Для сервісу — документація, особистий кабінет або база знань.
Наступне питання — навіщо потрібна кожна сторінка.
Сторінка послуги має пояснювати пропозицію й вести до звернення. Кейс — показувати, що компанія вже вирішувала подібні задачі. Стаття може залучати користувача ще до того, як він готовий щось купувати.
Саме на цьому етапі доречно підключати SEO.
Не для того, щоб потім рівномірно розкласти ключові слова по абзацах. Семантика допомагає зрозуміти, які сторінки взагалі потрібні.
Якщо користувачі окремо шукають п'ять видів послуг, може бути недостатньо однієї загальної сторінки. Якщо в магазині великий попит є на конкретну групу товарів, можливо, їй потрібна власна категорія.
Така робота впливає вже не на копірайтинг, а на структуру всього ресурсу.
Крок 4: Створення прототипу сайту
Коли зрозуміло, що має бути на сайті, потрібно визначити, як цим користуватися.
Саме для цього створюють прототип.
Він ще не має виглядати красиво. Його завдання — показати логіку.
Де користувач побачить головну пропозицію? Коли отримає деталі? Де з'явиться форма? Чи зрозуміло, що робити після прочитання? Чи не захована критично важлива інформація в самому кінці сторінки?
Ці питання значно дешевше вирішувати на схемі.
Переставити два блоки у wireframe займає кілька хвилин. Переробити готовий дизайн, верстку і логіку після розробки — зовсім інший обсяг роботи.
Wireframing
Wireframe можна уявити як план квартири до вибору меблів та кольору стін.
Він показує, що й де розташовано, але не намагається справити враження.
На схемі видно навігацію, секції, CTA, форми, зображення та взаємозв'язки між елементами.
Саме тут часто помітні помилки, які у красивому дизайні легко пропустити.
Наприклад, сторінка послуги починається з великої історії компанії, потім іде блок загальних переваг, далі відгуки — і лише після цього користувач нарешті знаходить пояснення, що саме йому продають.
Виглядати це може чудово. Працювати — значно гірше.
Для складних продуктів прототип особливо важливий. У каталозі потрібно передбачити роботу фільтрів. В особистому кабінеті — переходи між станами. У багатокроковій формі — логіку кожного наступного етапу.
Тут уже проєктується не окрема сторінка, а поведінка системи.
Дизайн користувальницького інтерфейсу
Після погодження логіки з'являється візуальна частина.
Кольори, типографіка, фотографії, графіка, іконки, кнопки, таблиці та картки об'єднуються в цілісний інтерфейс.
Але дизайн не повинен змушувати користувача розгадувати задум дизайнера.
Якщо кнопка не схожа на кнопку, меню потрібно шукати, а декоративна анімація затримує доступ до контенту, вражаюча картинка уже не рятує ситуацію.
Хороший UI допомагає швидко зчитувати сторінку. Видно, що головне, що другорядне, де можна натиснути й куди рухатися далі.
Водночас це не означає, що всі сайти мають стати однаковими. Індивідуальний стиль потрібен. Просто він працює краще, коли не суперечить базовій зручності.
