Структура сайту показує, як його сторінки пов'язані між собою і якими маршрутами між ними рухається користувач. На односторінковому сайті ця схема може бути зовсім простою. У великому інтернет-магазині до неї вже входять категорії, підкатегорії, картки товарів, фільтри, пошук і десятки варіантів переходу між ними.

Тому одна й та сама модель не підійде кожному проєкту. Для онлайн-курсу з послідовними уроками доречна одна логіка, для каталогу товарів — інша. Корпоративному сайту з десятком послуг теж не потрібна архітектура медіа, яке роками накопичує тисячі публікацій.

Структура впливає і на те, як люди користуються сайтом. Чи швидко вони знаходять потрібну послугу? Чи розуміють, до якого розділу належить сторінка? Чи можуть без зайвих пошуків перейти до покупки, заявки або наступного матеріалу? Для SEO питання не менш важливі: пошуковим системам потрібно знаходити сторінки, розуміти їхні зв'язки та бачити, які розділи мають більшу вагу всередині ресурсу.

У хорошому проєкті структура не існує окремо від UX, контенту чи дизайну. Спочатку команда визначає, що саме має бути на сайті та як це пов'язано, а вже потім вирішує, як показати цю систему користувачеві.

Як структура сайту впливає на конверсію?

Структура сама по собі не змусить людину купити товар або залишити заявку. Але вона може або скоротити шлях до потрібної дії, або додати на ньому зайві перешкоди.

Візьмемо сайт клініки. Відвідувачеві потрібен конкретний лікар або УЗД. Пункти меню «Лікарі» й «Діагностика» практично не потребують пояснення — зрозуміло, куди переходити. Значно складніше, коли ці сторінки заховані всередині розділу з абстрактною назвою на кшталт «Медичні рішення». Людина, звісно, може знайти потрібне й там, але спершу їй доведеться перевірити власну здогадку.

На великому магазині такі проблеми виглядають інакше. Покупець відкриває категорію, бачить сотні товарів і намагається звузити вибір. Якщо поділ на категорії не відповідає реальному способу вибору, а фільтри пропонують другорядні характеристики замість важливих, асортимент починає працювати проти магазину: товарів багато, а знайти серед них потрібний складно.

Іноді один додатковий рівень навігації навіть спрощує шлях. Наприклад, набагато легше спочатку обрати «Жіноче взуття», потім «Черевики», ніж переглядати загальний каталог із кількох сотень позицій лише тому, що команда вирішила зробити сайт максимально «плоским».

Тому під час роботи над конверсією варто рахувати не тільки кліки. Важливіше інше: чи розуміє користувач, що станеться після кожного з них.

Які основні типи структури сайту існують?

На практиці можна виділити п'ять зручних моделей: лінійну, ієрархічну, матричну, мережеву та комбіновану. Це не означає, що потрібно обрати одну й використовувати її для кожного розділу. Великі ресурси майже завжди змішують кілька підходів.

1. Лінійна структура

У лінійній структурі є передбачена послідовність: користувач проходить один крок, після нього відкривається наступний.

Так побудоване звичайне оформлення покупки:

Кошик → Дані покупця → Доставка → Оплата → Підтвердження.

Схожий принцип використовують у квізах, тестах, анкетах, реєстрації, onboarding або навчальних програмах. Тут обмеження вибору є перевагою. Замість десяти можливих напрямків людина бачить, що потрібно зробити зараз.

Для всього корпоративного сайту цей принцип навряд чи буде зручним. Один відвідувач одразу хоче переглянути послуги, інший шукає ціни, третій прийшов прочитати кейс. Вести всіх по однаковому маршруту немає сенсу.

А ось для окремої дії всередині сайту лінійна модель працює добре. Тому її часто можна зустріти навіть на ресурсах, загальна структура яких зовсім інша.

2. Ієрархічна структура

Ієрархічна структура — знайоме дерево: від загальних розділів до конкретніших.

Наприклад:

Головна → Одяг → Жінкам → Сукні → Сторінка товару.

Такий принцип добре підходить магазинам, корпоративним сайтам, каталогам, сайтам клінік та багатьом сервісним проєктам. Люди звикли до подібної логіки ще поза інтернетом: інформацію простіше сприймати, коли вона розкладена за зрозумілими категоріями.

Втім, дерево легко ускладнити більше, ніж потрібно. Іноді між користувачем та потрібною сторінкою з'являються два-три майже порожні розділи, які існують лише тому, що «в структурі має бути ще один рівень».

Зворотна ситуація теж не рідкість. Компанія намагається уникнути вкладеності й виносить усі 20–30 послуг в один список. Формально вони знаходяться близько до головної сторінки. Практично людина отримує довге меню, яке спочатку потрібно прочитати.

Ієрархія корисна доти, доки кожен її рівень допомагає орієнтуватися.

3. Матрична структура

Матрична, або таблична, структура дає кілька способів дістатися до того самого контенту. Найкраще це видно в каталогах, де люди починають вибір із різних характеристик.

У магазині ноутбуків одному покупцеві важливий бренд, іншому — розмір екрана, третьому — ціна або призначення. Той самий товар може одночасно входити до кількох вибірок.

Наприклад, каталог можна переглядати:

• за брендом;

• за діагоналлю екрана;

• за призначенням;

• за ціною;

• за технічними характеристиками.

Для покупця це природно. Для SEO така свобода вже потребує контролю.

Якщо система створює окремий URL для кожної можливої комбінації фільтрів, кількість сторінок починає рости значно швидше за сам каталог. Частина з них відрізнятиметься однією характеристикою, частина взагалі показуватиме ті самі товари в іншій послідовності.

Тому під час проєктування матричної структури потрібно окремо вирішити, які зрізи каталогу є повноцінними сторінками, а які залишаються лише інструментом фільтрації. Користувачеві можна дати багато способів звузити вибір, не перетворюючи кожен із них на нову сторінку для пошукової системи.

4. Мережева структура

У мережевій моделі немає одного обов'язкового маршруту зверху вниз. Сторінки пов'язуються між собою за змістом, і користувач переходить від однієї теми до іншої.

Так зазвичай працює хороший блог або база знань.

Людина читає матеріал про технічне SEO і переходить до статті про індексацію. Там бачить посилання на canonical, далі — на дублікати сторінок. Інший користувач може потрапити в цю саму частину сайту зовсім іншим шляхом.

У такій моделі особливо багато залежить від внутрішньої перелінковки. Якщо додавати посилання без системи, з часом одні матеріали отримають десятки переходів, а інші залишаться практично відрізаними від решти контенту.

Тому мережева структура не означає відсутність порядку. Навпаки, для великого блогу корисно заздалегідь визначити основні тематичні напрями, ключові матеріали всередині них і зв'язки між суміжними темами.

5. Комбінована структура

Це найтиповіший варіант для великих сучасних сайтів.

Інтернет-магазин може мати ієрархічний каталог. Усередині категорій — матричну систему фільтрів. Статті та гайди об'єднуються мережею внутрішніх посилань, а оформлення покупки йде послідовними кроками.

Тобто різні ділянки одного ресурсу вирішують різні задачі — і не зобов'язані мати однакову модель.

Головне, щоб ці відмінності не створювали відчуття, ніби користувач потрапив на інший сайт. Назви, принципи навігації, breadcrumbs та поведінка основних елементів повинні залишатися передбачуваними.

А мікросервісна архітектура — це тип структури сайту?

Ні, принаймні не в тому значенні, в якому ми говоримо про лінійну чи ієрархічну структуру. Мікросервіси описують технічну архітектуру програмного продукту.

Наприклад, у великому сервісі пошук, авторизація, каталог, система рекомендацій та оплата можуть працювати як окремі компоненти. Для розробників це важлива частина архітектури. Для людини, яка відкрила сайт, цей поділ узагалі може бути непомітним.

Інформаційна архітектура відповідає на інше питання: як організований контент і як користувач між ним переміщується.

Змішувати ці поняття не варто. Сайт на мікросервісах цілком може мати звичайну ієрархічну структуру сторінок.

Як обрати структуру для свого сайту?

Починати краще не з таблиці «плюси й мінуси п'яти типів», а зі сценаріїв, які повинен підтримувати сайт.

У лендингу з однією послугою користувач переважно рухається вниз сторінкою. Інтернет-магазин повинен дозволити знайти товар кількома способами. На сайті компанії люди можуть приходити по послугу, кейс, ціну, вакансію або контакт конкретного офісу. Кожен тип веб-сайту диктує свої вимоги до структури.

Перед проєктуванням корисно відповісти хоча б на такі питання:

• з якими задачами люди приходять на сайт;

• що вони повинні знаходити найшвидше;

• які сторінки є основними для бізнесу;

• скільки контенту буде на старті;

• які нові розділи можуть з'явитися згодом;

• чи потрібні різні способи пошуку одного товару або матеріалу;

• як структура працюватиме на смартфоні.

Особливо корисно уявити не сайт на день запуску, а його реалістичний стан через рік чи два. Архітектура, яка чудово працює з десятьма сторінками, може перестати бути зручною після появи сотні нових.

Чому перед розробкою потрібен аналіз конкурентів?

Конкурентні сайти дають змогу подивитися, як схожу задачу вже вирішували інші команди. Це хороший матеріал для аналізу, але погана інструкція для копіювання.

Наприклад, якщо кілька сильних магазинів виділили певну групу товарів у самостійну категорію, варто перевірити, чому вона для них настільки важлива. Можливо, так справді шукають користувачі. А можливо, всі ці сайти просто успадкували однакову стару логіку каталогу.

У сервісному бізнесі можна порівнювати не лише головне меню. Часто цікавіше подивитися, як конкуренти розділяють великі й вузькі послуги, де розміщують кейси, чи створюють окремі сторінки для галузей, міст або типів клієнтів.

Водночас структура не повинна відриватися від семантики. Якщо конкуренти масово створюють сторінки певного типу, варто перевірити пошуковий попит і видачу, а вже потім вирішувати, чи потрібна така ж сторінка вашому проєкту.

Що таке інформаційна архітектура?

Інформаційна архітектура — це принцип, за яким контент групують, називають і пов'язують між собою.

По суті, вона допомагає відповісти на дуже практичні запитання: що вважати окремим розділом, куди віднести нову сторінку, як назвати категорію, які рівні вкладеності потрібні та якими переходами пов'язані суміжні матеріали.

Це ще не дизайн інтерфейсу.

Можна красиво намалювати меню, але якщо користувач не розуміє, чим два його пункти відрізняються один від одного, зовнішнє оформлення не вирішить проблему. Спершу потрібно навести лад у самій інформації.

До речі, «структурування даних» у цьому контексті теж може мати два значення. Під час проєктування структури йдеться насамперед про логічне впорядкування інформації. Structured data для пошукових систем — Schema.org та інша розмітка — це вже окрема технічна задача.

Як структура сайту пов'язана із SEO?

SEO-оптимізація починається не з ключових слів у тексті. Частина рішень приймається ще тоді, коли команда визначає, які сторінки взагалі існуватимуть і як вони будуть пов'язані.

Найпростіший приклад — внутрішні посилання. Важлива сторінка не повинна залишатися окремим URL, на який користувач може потрапити лише з Google або за прямим посиланням.

Інша типова проблема виникає у великих каталогах. Фільтри, сортування та параметри створюють багато близьких URL, хоча частина з них не має окремої цінності. Якщо ця логіка закладена невдало, виправляти її після запуску значно складніше.

Структура впливає і на розподіл семантики. Припустімо, компанія створила дві категорії з різними назвами, але для користувача й пошукової системи вони відповідають на той самий запит. У такій ситуації оптимізація текстів не усуне першопричину: спочатку потрібно вирішити, чи справді обидві сторінки потрібні.

Тому SEO-фахівця корисно залучати до структури ще до того, як дизайн буде затверджений і всі URL потраплять у розробку.

Дизайн інтерфейсу та юзабіліті: де закінчується структура?

На схемі структура може виглядати бездоганно: потрібні розділи є, ієрархія зрозуміла, сторінки правильно згруповані. Далі цю логіку ще потрібно нормально перенести в інтерфейс.

Саме тут з'являються меню, кнопки, пошук, фільтри, breadcrumbs, активні стани та інші елементи навігації.

Наприклад, у структурі передбачена сторінка «Доставка й оплата». Але якщо на мобільній версії посилання на неї сховане внизу довгого меню, користувачу від цього не легше.

Подібні дрібниці й формують юзабіліті. Чи видно, що розділ можна розгорнути? Чи зрозуміло, де зараз знаходиться користувач? Чи можна одним рухом повернутися до категорії? Чи видно застосовані фільтри?

Тому користувацький досвід залежить не тільки від того, наскільки правильно намальоване дерево сторінок. Людина взаємодіє не з деревом — вона бачить конкретний інтерфейс.

Навіщо потрібні прототипування та wireframe?

Wireframe допомагає перевірити майбутню сторінку до того, як команда почне витрачати час на детальний дизайн.

На такому прототипі не обов'язково мати фінальні шрифти, фотографії чи кольори. Тут важливіші розташування блоків і логіка переходів.

Наприклад, уже на wireframe можна побачити, що каталог має занадто довгий список категорій, а важливий CTA опинився далеко за першим екраном. Або що четвертий рівень меню, який цілком нормально виглядав у схемі, практично неможливо зручно розкрити на смартфоні.

Саме для таких перевірок і потрібне прототипування.

Поміняти кілька блоків місцями на ранньому макеті нескладно. Після дизайну й верстки та сама правка може зачепити десятки екранів і кілька учасників команди.

Чому мобільна версія може вимагати іншої навігації?

Інформація залишається тією самою, а спосіб її показу часто доводиться змінювати.

Наприклад, на великому екрані магазин може використовувати mega menu з кількома колонками категорій. На телефоні воно просто не поміститься в такому вигляді. Доведеться розкривати рівні послідовно або винести частину переходів в інші елементи.

Це і є одна з задач адаптивного дизайну.

Водночас користувач не повинен заново вивчати сайт, перейшовши з ноутбука на смартфон. Назви розділів, основні категорії та загальна логіка залишаються впізнаваними.

Мобільну версію тому варто продумувати паралельно з десктопною. Якщо залишити її «на потім», частина красивих рішень із великого екрана може виявитися незручною або взагалі непридатною для телефону.

Як перевірити, чи структура справді зручна?

Замість запитання «вам усе зрозуміло?» краще дати людині конкретне завдання.

Наприклад:

• знайти певний товар;

• дізнатися ціну послуги;

• перейти до умов доставки;

• знайти потрібного спеціаліста;

• відкрити матеріал на задану тему.

Далі достатньо дивитися, що відбувається.

Людина одразу обрала потрібний розділ чи спершу перевірила два інші? Помітила меню? Зрозуміла назву категорії? Поверталася назад? Використала пошук, хоча потрібна сторінка формально була в навігації?

Таке тестування часто дає більше інформації, ніж довге обговорення структури всередині команди.

На сайті, який уже працює, до спостережень додається аналітика. Можна дивитися маршрути між сторінками, внутрішній пошук, використання фільтрів, виходи з окремих етапів і поведінку на різних пристроях.

Який тип структури найкраще підвищує конверсію?

Універсальної відповіді немає. Магазину може знадобитися ієрархія з добре продуманими фільтрами, SaaS-продукту — проста система продуктових сторінок і послідовний onboarding, а великому блогу — мережа пов'язаних матеріалів.

Часто всі ці моделі зустрічаються на одному сайті.

Тому корисніше починати не з питання «яку структуру вибрати?», а з конкретної дії користувача. Як він знайде товар? Як порівняє варіанти? Куди перейде після статті? Що має побачити перед заявкою?

Коли ці маршрути зрозумілі, набагато простіше вирішити, яка структура потрібна кожній частині сайту.

Коротко про структуру сайту

Чи потрібно робити всі сторінки доступними за три кліки?

Ні. Фіксована кількість кліків сама по собі не робить структуру хорошою. Важливіше, щоб ключові сторінки мали зрозумілі й логічні маршрути, а вкладеність не виникала без причини.

Чи може один сайт мати кілька типів структури?

Так, і для великих ресурсів це скоріше норма. Каталог, блог та оформлення замовлення вирішують різні задачі, тому можуть використовувати різні моделі.

Коли варто переглядати структуру вже працюючого сайту?

Коли додаються нові напрямки, меню стає перевантаженим, виникають дублікати категорій або користувачам складно знаходити потрібні сторінки. Окремий привід — редизайн чи велика SEO-оптимізація.

Чи потрібно спочатку робити дизайн, а потім структуру?

Краще навпаки. Якщо спершу затвердити набір екранів, а потім намагатися розмістити в них потрібний контент, частину рішень доведеться переробляти. Спочатку визначають логіку сайту, після цього перевіряють її на прототипах і лише тоді переходять до деталізації дизайну.

Спочатку логіка, потім дизайн

На готовому сайті структурні зміни рідко обмежуються одним пунктом меню. Перенесення категорії може потягнути за собою URL, breadcrumbs, внутрішні посилання, шаблони сторінок і частину контенту. Саме тому помилки, які здаються дрібними на схемі, після запуску обходяться значно дорожче.

До дизайну варто вже розуміти, які сторінки потрібні, як вони групуються і що відбуватиметься зі структурою під час розширення проєкту. Потім цю логіку можна перевірити на wireframe, подивитися мобільні сценарії й виправити незручні місця до того, як вони перейдуть у розробку.

У COI.UA цей етап опрацьовують разом із SEO, UX і контентом. Для команди це можливість ще на початку побачити, де дві сторінки дублюють одна одну, якої категорії бракує або який маршрут користувача вийшов надто складним. Виправити таку проблему на схемі зазвичай набагато простіше, ніж після запуску сайту.